Ворон
Его зовут Роман, он профессиональный охранник, знающий свои обязанности от и до. Но профессия накладывает свой отпечаток. Если всю жизнь занимаешься только тем, что гасишь любые неприятности в зародыше, некогда и негде самому их доставлять. А порою так хочется врезать по гнусной роже какого-нибудь обдолбанного подонка, который тебя и за человека-то не считает. Еще хуже, если этот «подонок» до одури богатая баба. В общем, Роману хотелось оторваться по полной. В поисках острых ощущений он отправился на тусовку ролевиков. Там и познакомился со странным парнем по кличке Арагорн. Откуда Роману было знать, что этот чудила и в самом деле окажется богом и сумеет выполнить его, Романа, желание — оказаться в мире, где нет ни орков, ни эльфов, ни магии, а на поле боя властвует только сталь...
Прочитав і "Ворона" після десяти прочитаних "Чужаків". Знов хочеться сказати, що автор ( Дравін) - геній. Те, що він робить із Словом, Ідеею, Думкою - це геніально. Ясна річ, мало хто зрозуміе його геніальність. Е багато мінусів у нього, не все також про Жінку він зрозумів ( хоча те, що зрозумів - теж геніально), не все про Людину він зрозумів. Але загалом - це єпопея, у якій мало недоліків. Геніально. На жаль, автор хоч і частково українець, у більшості русський, але у якійсь частці і жид. Це погано. дуже багато брудноти і вихваляння суті жидів позитивно показані. Хіба може бути гидота життя позитивом? Так, це дійсність, але справжній автор веде до покращення, а не до вихваляння гімна. Геній, але полужид. От і сприймай як хош. Але молодець. Таки - геній. бажаю тобі довгого життя, автор!